Про те, чи справедливі нинішні високі ціни на газ в Україні, - у відеоблозі Бориса Кушнірука на ONLINE.UA
Почалась осінь, і прийшов час поговорити про тарифи. Тема популярна, ситуація з тарифами багатьох лякає, багато демагогії навколо цього.
Одна з найпопулярніших тез така: мовляв, як ви розповідаєте про ринкові ціни на газ, якщо ринку газу немає? Але, незважаючи на те, що це говориться з переможним виглядом і абсолютною впевненістю в голосі, в реальності ситуація не зовсім така.
Річ у тім, що Україна – доволі відкрита економічна держава, і ціни на товари, які в Україні є, багато в чому залежать від цін на інших ринках, міжнародних. Подивимося, яким чином визначається ціна, наприклад, на хліб. Вона залежить від цін на зерно, причому не в Україні, а за кордоном, тому що жоден аграрій не продасть зерно на виготовлення борошна і потім хліба за ціною, яка була б нижча, ніж він мав би можливість продати за кордоном.
Тобто, ціна внутрішня вже повністю залежить від цін зовнішніх. Така ж ситуація з цінами на метали – жоден виробник металу не буде продавати його дешевше в Україні, якщо він може його продати дорожче. І, знову ж таки, якщо він спробує його продавати дорожче, ніж за кордоном, то є ризик, що він буде втрачати внутрішній ринок, бо почнуть постачати цей метал з-за кордону.
Така ситуація не тільки із зерном чи металами, а і з газом. Коли ми повністю залежали від Росії, то ціна формувалася в ручному режимі. Але команда голови НАКу "Нафтогаз" пана Коболєва довела, що можна організувати так ринок, щоб можна було купувати газ у Європі. Причому не в одного-двох постачальників, а в 14-16-20-ти.
І вже ціна на газ повністю в Україні залежить від того, за якою ціною вона мала можливість його купити за кордоном, в Європі. А враховуючи, що пропозиція велика, там формується саме ринкова ціна на цей газ.
Причому, якщо подивитися структуру ціни, то на 86% це ціна до кордону України. І лише 14% - ціна, яка формується витратами, пов’язаними із закачуванням газу, транспортуванням по Україні, розподілом по мережах його і постачанням кінцевим споживачам.
Отже, якщо ми говоримо про те, чи є ринковою ціна на газ в Україні, можемо сказати – повністю. Просто ми вже складова не суто українського, а європейського ринку газу.
Правда, при цьому говорять – ну добре, погодимося, що ціна ринкова, але чи є це справедливим, ми ж видобуваємо газ в Україні. Тут зі справедливістю ситуація цікава. По-перше, у нас частина населення не має доступу до газу взагалі. І ці люди змушені (причому йдеться про сотні тисяч родин) опалювати свої помешкання не за рахунок газу.
Вони не мають можливості отримувати вигоду від того газу, який за зниженою ціною, тобто нижче ринкової, продається в Україні. Вони доступу до цього газу не мають. Але є й інша сторона. Є ті, хто має доступ до газу, але, наприклад, мешкають у будинку (як доларовий мільярдер Тимошенко) на 600 квадратів. Прислуга, охорона, все як потрібно...
Доларовий мільонер Ляшко, який мешкає в будинку, там, 500 квадратів. Зрозуміло, що і Тимошенко, і Ляшко стверджують – ні-ні, це не наше помешкання. Правда, не можуть скласти, чи вони його орендують, чи знімають, чи купують. Але по факту ми розуміємо, що це – їх. Є доларовий, мабуть вже, мільярдер Льовочкін, який будує маєток на декілька тисяч квадратних метрів...
У всіх цих людей, виявляється, великі маєтки, і вони опалюють їх газом. То, якщо вони мають доступ до дешевого газу, дешевше, ніж мало бути на ринку, виходить, що вони, багатші, отримують значно більшу вигоду, ніж незаможні громадяни, які мають маленькі помешкання?
Отже, така модель є відверто несправедливою, і ця несправедливість зберігається у нас протягом багатьох років. Та модель, яка є справедливою, яка характерна для Європи, і яку почали впроваджувати в Україні - це коли є ринкова ціна на газ, ціна видобування.
Так от, надприбуток, який пов'язаний з тим, що ви видобуваєте задешево газ, а продаєте за ринковою ціною, надходить у бюджет через так звані рентні платежі.
І вже потім, через доходи державного бюджету, через видатки держава допомагає тим верствам населення, які цього справді потребують, пережити дуже високі ціни на комунальні послуги. От це і є справедливість, до якої ми мали би йти.
