Кінець минулого і початок цього року позначені не лише відповідними політичними подіями, але й крутими книжковими новинками. Які, до речі, перегукуються з нашим сьогоденням будь-якого формату і зразка – від політичного до комічного, і навпаки. Рятує всіх від нудної буденності те, що усе це - екстремальне чтиво гостросюжетного кшталту, і тому «задоволення від тексту» гарантовано!
Василь Тибель. Бурштин. – Х.: Фабула, 2018
Історія про життя копачів бурштину на Поліссі – захопливий динамічний бойовик, сюжет якого розгортається на тлі прадавньої демонології, сучасних політичних оборудок та інших наслідків на зразок сумнозвісної золотої лихоманки на Клондайку. Місцеве населення давно вже проміняло звичне життя на полювання за скарбами, всі змалечку стають «старателями», незаконно добувають бурштин, ігноруючи будь-яку владу. Ситуація нагадує «донецьку» проблему, загрожуючи новим Майданом – з облогами, перекриттями доріг, війни з поліцією як реакцією на конфіскацію «виробничого» майна і, нарешті, створення справжніх повстанських гуртів зі скривдженого населення. «Чи не попереджав майор про «поліську республіку»? – міркує один з офіційних приборкувачів народної стихії. - Але тут це не пройде, я тим сраним бурштиновим сепарам влаштую республіку!..» З часом сюжет набуває драматичної напруги, коли в поєдинку стикаються державні сили і місцеві сили, які стоять за свою «поліську» правду, і тоді вже історія стає схожа на зовсім недавні події. «- Завтра сюди нацгвардію, батальйон ментів наженуть, як я повідомлю, що ви, сепаратисти, проти держави повстали…- Бач, як заспівав! Україною він затуляється! А коли ти тітушок збирав проти Майдану, ти про яку країну думав? Чи, думаєш, народ геть дурний і не знає, на які заробітки ти пацанву до Києва відправляв? Ти, приятелю, краще цю тему не чіпай зараз, потім на суді розповіси - тільки не тим продажним суддям із міста, а перед односельцями. Ми тобі справжній суд організуємо, по совісті…»
Христина Лукащук. Микола Лемик. – Брустурів: Дискурсус, 2018
Ця невеличка книжка - історія про те, як виростав і виховувався юнак, який, здійснивши у 1933-му році замах на радянського консула у Львові, став символом майбутньої боротьби проти більшовицької окупації. Лаконічно, стисло і вкрай інформативно авторка розповідає про те, як спочатку гімназійне середовище сприяло формуванню самоідентифікації юнака: всі професори були в минулому старшинами Української галицької армії, а майже всі діти - членами Юнацтва ОУН. Що ж до радянофільських настроїв у Галичині часів панування польського шовінізму, то авторка нагадує, як «ідеологічний вплив комуністів був настільки потужним, що навіть освічені галичани сумнівалися щодо правдивості свідчень про великий голод 1932-1933 років в Україні та про тотальні політичні репресії». Також нам нагадують про те, як «уся родина Антіна Крушельницького — письменника, міністра освіти УНР (1919 р.) — загинула в Харкові у другій половині 30-тих років ХХ століття, бо повірила в оновлення й розквіт української держави, яка називалася УРСР». Доповнює історію своєрідного «олюднення» ОУН на прикладі вчинків звичайних юнаків та дівчат - відповідного настрою авторська графіка: символічні малюнки, що розкривають психологічний стан героїв.
Пітер Воттс. Сліпобачення. – К.: Видавництво Жупанського, 2018
За сюжетом цього незвичайного роману, наприкінці ХХІ століття людство, яке і без того стоїть на порозі невідворотних змін, зіштовхується з новою проблемою – першим контактом з космічними прибульцями. Утім, проблема не в тому, що до нас, нарешті, завітали гості, а що ми не виявилися для них ані гостинними господарями, ані гідними ворогами, ані будь-яким, хто заслуговує на погляд із всесвіту. Тим паче, що зір – на який людство покладалося протягом мільйонів років своєї земної еволюції, виявився нічого не вартим, коли справа дійшла до комунікації з «іншим», невідомим і чужим. Тож космічний корабель «Тезей» вирушає на пошуки того, хто кілька років тому несподівано відвідав Землю, швидко просканував її у всіх можливих спектрах і так само блискавично зник. Але останньої миті встиг надіслати кудись за межі Сонячної системи сигнал невідомого змісту. І залишається невідомим, з якою метою «інші» здобували інформацію про Землю та її мешканців, водночас уникаючи жодних контактів.
Ларрі Трамбле. Помаранчевий сад. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2018
Цей роман - один із найважливіших для квебекської літератури - отримав Премію продавців книг Квебеку й Літературну премію колегіантів, його опублікували у 15 країнах і поставили в театрі. За сюжетом, два брати близнюки, яких дуже любили всі рідні, змалечку зітнулися з жорстокістю світу – снаряд влучив в їхню домівку. «Амед і Азіз знайшли дідуся і бабусю серед руїн їхнього будинку. Бабусі ударом балки розкололо череп. Дідусь лежав у власному ліжку, посічений бомбою, яка прилетіла з того боку гори, за яким щовечора зникало сонце». Далі починається виживання, помста, фанатизм, нелегкий вибір, сперечання братів і вирішення, хто саме вдягатиме пояс шахіда-смертника, щоб підірвати далеке місто, звідки прилетів снаряд. Додалися, звісно, й чужі люди, які вимагали помститися за смерть ближніх, принісши жертву. Загалом цей роман – напружений, драматичний, філософський – нагадує одночасно і біблійну притчу і східну казку, хоч сам автор відкидає будь-які етнічні прив’язки. «Я хотів написати історію, - наголошує він, - схожу на байку, щоб показати оце пекельне замкнуте коло передачі ненависті і розірвати його. Тому для мене було визначальним не називати жодного регіону, жодної країни, щоб читач не ставав на чийсь бік з причин особистих, а радше міг замислитися над походженням етнічних конфліктів і їхніми жахливими наслідками».
Джой Іто, Джефф Хау. Передбачення: що нам готує найближче майбутнє – Х.: Віват, 2018
Ця книжка з’явилася, тому що ми переконані: для будь-якого періоду розвитку людства характерний власний набір загальних припущень і переконань. Ідеться не про погляди чи ідеології. Ідеться про припущення (несвідомі, а точніше - передсвідомі за своєю природою): сила краща, ніж слабкість; знання краще, ніж незнання; особистий талант прийнятніший, ніж несхожість. Тож в епоху, коли дві революції - одна технологічна, друга комунікаційна - з’єднались, вивільнилася вибухова сила, що змінила саму природу інновацій, змістивши їх із центру (від уряду та великих компаній) на периферію (до 23-річного виконавця панк-року та технологічного генія, який живее в Осаці, Японія). Таким самим «оновленим» чином, у цій книжці нам пропонують цілком новий погляд на знання й освіту, синтез технічних, природничих і гуманітарних наук. При цьому автори не зациклені на тому, що чекає наше суспільство, а вже міркують, як готуватися до майбутніх викликів, і пропонують дев’ять основних принципів, з усвідомлення яких сучасній людині разом з однодумцями варто розпочинати будь-який проект. Завдяки практичним прикладам і даним передових досліджень та філософських концепцій, ця книжка допоможе адаптуватися й досягти успіхів у нашому непередбачуваному світі.
