Чому президент Петро Порошенко і країни ЄС, швидше за все, будуть проти візового режиму України з Росією, і чи дасть щось цей крок, - у блозі Олександра Михельсона на ONLINE.UA
6 жовтня у Верховній Раді можуть знайтися голоси за введення візового режиму з Росією. Принаймні, таку надію висловив спікер Андрій Парубій. А частина політиків, у стінах парламенту і поза ними, вкотре вимагають повного розірвання дипломатичних відносин із Російською Федерацією. Черговим приводом для чого стало затримання в РФ українського журналіста Сущенка, котрого звинуватили у шпигунстві та взагалі назвали полковником української розвідки.
Він поїхав у Москву до рідних, і ця халепа трапилася з ним, очевидно, несподівано. Якби були якісь підозри, то, напевно ж, людина туди не їхала би. Я теж регулярно буваю в Росії, в мене там живуть мама, сестра, і останнього разу я їздив туди в травні цього року. Чесно кажучи, теж було страшнувато, але, слава Богу, минулося.
Попри те, що в мене там живуть близькі родичі, я особисто вважаю, що візовий режим можна було би ввести. Так, це певні ускладнення для мене, для багатьох інших українців... Але такий недружній жест, як черговий арешт українського громадянина, повинен отримати якусь відповідь.
Хоча, чесно кажучи, я сумніваюся в тому, що це щось нам велике дасть, крім морального задоволення. Якщо говорити про об’єктивні перспективи (навіть не кажучи вже про розрив дипломатичних відносин), я, чесно кажучи, як політичний журналіст, маю великі сумніви навіть у введенні візового режиму.
Навряд чи на це буде згода президента, без чого достатньої кількості голосів у парламенті не назбирається. А згоди президента напевно не буде, тому що, якби таке бажання в нього було, то цей режим уже був би введений, все дуже просто. І справа тут, я гадаю, навіть не у славнозвісній Липецькій фабриці.
Крім усього іншого, як мінімум, наші європейські партнери стовідсотково будуть проти такого кроку, оскільки для них головне – якось притушити пожежу між Україною і Росією. І якось добитися того, щоб були умовно нормальні відносини між нашими двома країнами. Навряд чи можна сказати, щоб відносини «відновились», оскільки вони вже 25 років не дуже нормальні. Але, принаймні, в Європі хотіли би (я, в першу чергу, маю на увазі Німеччину, Францію), щоб у них були підстави робити вигляд, ніби нормальні українсько-російські відносини існують.
На жаль, цей тиск плюс небажання наших керманичів роблять введення такого візового режиму дуже-дуже малоймовірним, як мені видається. А, з іншого боку, скажемо чесно, надто великої практичної користі (як я вже, в принципі, згадав) від введення такого режиму не буде. Агентури російської навряд чи стане менше, і, тим паче, не перестануть прибувати так звані «відпускники» воювати на Донбас.
Тут більше потрібна серйозна, різка, рішуча і професійна робота спеціальних служб. Я в травні, їдучи до Росії автобусом, став свідком того, як цим автобусом туди провезли кількасот кілограмів контрабандної ковбаси. Цьому не завадили ні українська митниця, ні російська, попри те, що нас, пасажирів, і там, і там оглядали дуже старанно, з собаками, зі спеціальною апаратурою. Але ні собаки, ні апаратура контрабанді чомусь не завадили. Ми всі розуміємо, чому.
Так само нічому, на жаль, не завадять і візи, якщо не буде тієї роботи, якою відповідні органи повинні займатися за своїм просто професійним обов’язком. І дуже хотілось би, щоби, в тому числі, наші шановні депутати, наші урядовці і сам пан президент, нарешті серйозно зайнялися саме цими справами, в першу чергу.
Тому що, знаєте, візи чи не візи, а через кордон їздить далеко не тільки ковбаса. І не тільки з України в Росію, а й навпаки...
