Як завжди, «Книжковий Арсенал» запропонує цього року любителям почитати чимало цікавих новинок. Тож, щоби зорієнтуватися в морі літератури варто наперед дізнатися про те, що чекатиме нас на книжковому ярмарку.
Колм Тойбін. Майстер. – Х.: Фабула, 2018
Епохальний роман про письменника, який перенісся з Америки до Європи у пошуках слави, грошей, розвитку власної творчості. Натомість криза середнього віку руйнує всі плани, змушує ненавидіти театр, для якого пише герой, і чекати натхнення, шукаючи його в оточуючому житті. «Коли він жив у Парижі, - згадує він свою епопею, що припала на кінець XІХ століття, - усі навколо вдивлялись у лиця інших, шукаючи прихованих свідчень, уважно дослухалися до розмов у бажанні почути найменший натяк на щось іще. У Нью-Йорку чи Бостоні такого не було, та й у Лондоні, коли він туди переїхав, теж люди дозволяли собі жити відкрито, без ніяких секретів, якщо, звичайно, не хотіли створити довкола себе атмосферу нарочитої таємничості». Набридлі зустрічі, щоденні інтриги, театральні лаштунки. Згадуються і трапляються такі уславлені імена-постаті, як Альфонс Доде, Оскар Уайльд, Натаніель Готорн, автор роману «Червона літера». У романі, крім сюжетних ходів та фабульної інтриги, не бракує роздумів героя про природу творчості, причини занепаду, а також тонкого англійського гумору. « - Я сказав племінниці, що ваша любов до Лондона перевищує любов до життя,— сказав Генрі Ґоссу. - І це - найщиріша правда,- відповів гість. - Але це не робить честі життю. Треба додати, що Книга була відзначена Дублінською літературною премією, вона увійшла в короткий список Букерівської премії, стала романом року за версією газети «Los Angeles Times», однією з десяти кращих книг року за версією газети «The New York Times».
Кім Тхюї. RU. – Видавництво Анетти Антоненко, 2018
Цей роман, який вже встиг відзначитися великою кількістю літературних премій, цілком може стати основою для блокбастеру, бо бестселером він давно вже став. По суті, це біографія письменниці з В'єтнаму, своєрідна авторизована історія цілого покоління емігрантів. Героїня була десятирічною дівчинкою, коли її родина вирішила тікати в Канаду, і саме цей досвід вона описала в своєму романі. Що їх чекає попереду, було невідомо, бо надто довго тривала подорож в трюмі корабля, де мама героїні з дітьми на руках, заледве дожила до зустрічі з Новим Світом. Недаремно ж в'єтнамською назва роману – це «колискова», а французькою вона звучить як «струмочок», а також «потік» (крові, грошей, сліз). Таким чином, перед нами філософськи осмислена історія втікачки, яка зуміла перемогти всі труднощі нового життя, а разом з нею - і більшість «людей з човна», як називають біженців з азіатського «раю для туристів», яким залишається в спогадах батьківщина автора. Багато іммігрантів реалізували американську мрію, як пише вона, майже всі її родичі, завдяки наполегливій праці змогли досягти всього, чого хотіли, а ще недавно, живучи не в Канаді, а в Америці, більшість з них животіло без електрики і водопроводу, але разом, однією сім'єю.
Ноа Гоулі. За мить до падіння. – Х.: Віват, 2018
Цей захоплюючий бестселер від автора, який подарував нам серіали «Фарго» і «Легіон» – по суті, історія про те, кого фатум обирає для з’ясування правди. З одного боку, головний герой – богемний художник, пияк і гультяй – сам ходяча проблема. Але кожен з компанії, в яку він потрапляє у літаку – родини медіа-магната і фінансиста з Уолл-Стріт – так само має темні сторінки свого життя. Тож після катастрофи, якої зазнав літак, і в результаті герой-художник залишився з дитиною однієї з родин, слідству важко визначити, що це було. Аварія, теракт чи особиста помста когось з пасажирів? Адже справді, чому літак зазнав аварії серед білого дня? Хто насправді були ці люди на борту? Щоб відповісти на ці питання, автор вводить кілька паралельних сюжетних ліній. В одній ФБР веде розслідування, агентство з безпеки збирає уламки; в другій - преса шукає винних, і підозра відразу падає на художника, який намалював картину з падінням літака безпосередньо до трагедії. Паралельно читачеві розкривають темні історії з життя пасажирів, які змушують подивитися на трагедію під іншим кутом, тож фінал приголомшує не лише тому, що виявляють справжнього вбивцю.
Виктор Хорунжий. Салон «Санта Муэрте». — К.: Саммит-Книга, 2018
Цей містичний роман про те, на що здатна людина заради кохання. За сюжетом, юнак на ім’я Себастьян закоханий в красуню Каміллу, яка працює стилістом… в салоні ритуальних послуг. Чи не відверне це хлопця від коханої, адже робота для дівчини – це її життя, яке, хоч як схоже на каламбур, буяє лише завдяки смерті. І це справжнє мистецтво, як пересвідчується юнак – щире, високе і натхненне. Але чи є місце для нього у цьому «виробничому» процесі, на яке може перетворитися кохання? «Парень молча любовался ею, не желая отвлекать. Как быстро мелькают ее руки - словно сказочные белые мотыльки! Как уверены и точны ее движения, с каким азартом она растворяется в любимом деле…«Я не ошибся — она действительно необыкновенная, — думал он, не спуская глаз со своей любимой. - И такая де вушка стоит того, чтобы пойти ради нее на все. В буквальном смысле…» Доволі радикальна тема, погодьмося. Однак, автор історії - сучасний український письменник, відомий саме своїми неординарними романами, в яких містика і фентезі поєднується з реальністю, коханням і драмою. Уникнути етичних перегинів йому допомагає юридична освіта, ось роман цілком бездоганний в сенсі граничних ситуацій, а фах композитора, а також робота продюсером і керівником компанії «Space1Media World» додає «авторського» шарму саме в галузі «правди життя».
Наталя Тисовська. Київські канікули. - К.: Нора-Друк, 2018
Історія, яка трапилася з героїнею цього роману, може стати сюжетом гостросюжетного трилеру вкупі з психологічним бойовиком. Хоча, починалося все доволі буденно. Приїхавши на стажування до Києва з далекої Міннесоти, юна аспірантка на ім’я Дженні стала жертвою не лише пограбування в метро (поцупили гаманець з адресою установи), але й опинитися в результаті карколомних подій у полоні. У заґратований заміський будинок доля підкинула їй також посетру-заручницю, але самої лише рішучості та мужності характеру (яких героїня, до того ж, не мала), наразі було недостатньо. Утім, спробувати ніколи не буває зайве, хоч пастки трапляються на кожному кроці, і навіть біля рідного посольства. «Поки я слухняно їхала за Максом туди, куди він мене віз, у голові склалося два плюс два: в наплічнику, який у мене відібрали ще в день викрадення, лишився мій паспорт. Коли ми з Лідою втекли, викрадачі цілком логічно припустили, що в скруті я передусім звернуся в посольство: без документів куди ще мені податися в чужій країні? Цікаво: Ліду вони теж шукають? Чи схопили ще вночі? Не хотілося про таке навіть думати».
