Путин ищет новых врагов и готовит опасную революцию
Категорія
Блоги
Дата публікації

Путин ищет новых врагов и готовит опасную революцию

Михайло Гончар
Михайло Гончар

Про затримання "українських диверсантів" у Криму та вже колишнього міністра Олексія Улюкаєва в Росії, як аспектах одного плану Володимира Путіна з остаточного перетворення РФ на тоталітарну державу, - у відеоблозі Михайла Гончара на ONLINE.UA

Якщо запитати, що спільного між справою Улюкаєва, російського міністра економіки, звинуваченого і заарештованого нещодавно за підозрою в корупції, і справою так званих "українських диверсантів", двоє з трьох затриманих серед яких були експертами Центру чорноморських досліджень "Номос", де колись і я мав честь працювати, то, на перший погляд, нічого.

Там московські міжкланові - на самій верхівці влади - розборки, а десь у Криму якісь дії, що не вписуються у звичайний алгоритм окупаційної влади, яка демонструє, що нібито вона займається проблемами кримчан.

Насправді, ці речі пов’язані по одній простій причині: Кремль шукає і потребує дедалі більше ворогів. Ворогів скрізь – починаючи з низів, з окупованих територій, де, зрозуміло цілком, ворогів і має бути найбільше, і закінчуючи владною верхівкою, де традиційно, якщо поглянути історію Росії, завжди шукали "изменников" і завжди боялися "измены".

І, звісно, за каноном російських традицій, ці вороги – вони десь поруч. Їх треба віднаходити, показувати народу, що "родина в опасности, вокруг враги". Тому недаремно стільки багато впродовж останніх років пропагандистської істерії навколо того, що НАТО рухається вперед, далі на схід, оточує Росію з усіх боків. А тепер цього мало, потрібні вороги внутрішні.

І нагода тут якраз і представилась: як нагорі в Москві, так і на окупованих територіях, в Криму, де, звичайно ж, "Київ розгорнув" масштабні агентурні мережі, диверсійні групи, які заважають жити пересічним кримчанам, і від яких потрібно, за логікою Кремля, очікувати в будь-який момент чогось жахливого.

Читайте також: Путін знову обдурив свій "лохторат" у Криму

Не випадково, що саме колишні експерти центру "Номос" потрапили в поле уваги російської ФСБ. Перш за все, і це є одним з абсурдів, вони – публічні особи, і доволі відомі, і не тільки в Криму, не тільки в Україні, а й поза її межами. Абсурд полягає в тому, що публічні особи погано вписуються в роль диверсантів, які повинні бути, за каноном, абсолютно непублічними, не приваблювати жодної уваги і тихо робити свою справу.

Коли був оголошений нами, групою громадських активістів, неурядових експертів, журналістів збір підписів на підтримку Дмитра Штиблікова, Олексія Бессарабова, Володимира Дудки, то з практично двох сотень підписів – кількадесят підписів із-за кордону, від тих експертів, які читали квартальник "Чорноморська безпека", що редагувався Олексієм Бессарабовим, і активним автором та одним із моторів якого був Дмитро Штибліков.

Звісно, що, за деякими зовнішніми ознаками, тим, що хлопці служили у Збройних силах, мали відповідну військову освіту, вони дуже гарно вписувались в категорію потенційних шпигунів, диверсантів тощо.

Важливо було показати відповідне шоу по телебаченню. Для Криму і Росії в цілому. Його і зараз періодично продовжують крутити. Більше того: після цього затримують ще кримських татар, місцевих бізнесменів, які теж мають воєнне минуле.

А якщо згадати, що перед цим були практично цілі облави щодо кримськотатарських активістів, то все стає цілком зрозумілим і вписується в логічний ланцюжок: розкручується маховик російського тоталітаризму, коли потрібно показати якнайбільшу кількість ворогів, що зачаїлися і чекають певного часу "Ч", щоб нашкодити Росії.

До чого це веде? Ми бачимо, що з настанням зими всі путінські енергомости, кабелі і трубопроводи через Керченську протоку не дадуть свого ефекту. Тому що, якщо сусідній з Кримом регіон Кубань енергодефіцитний, то звідки там візьметься додаткова кількість електроенергії для того ж Криму? Отже, неминучі перебої з постачанням світла.

І тому не виключено, що матимуть місце "аварії", а по суті – зумисні акти, які потрібно буде зробити таким чином, щоб прикрити ось ці потьомкінскіє дєрєвні, які окупаційний режим встиг наробити на території Криму після окупації.

І зрозуміло, хто винуватий буде в цьому. Диверсанти. От тому й знадобилася справа Штиблікова, Бессарабова, Дудки. Для того, щоб показати, що враг, мовляв, "нє дрємлєт", він тут, поруч.

Ну, а справа Улюкаєва якісно інша, і, очевидно, має на меті запустити в подальшому алгоритм еволюції, а, точніше, революції правлячого в Росії режиму, його відхід від тих дуже позірних, умовних канонів суверенної демократії, перехід до відвертого тоталітаризму. Таким чином, все – одне до одного.

Що робити в цій ситуації? Тільки одне: вимагати посилення санкцій проти Росії. Не пом’якшення, як про це мислять гібридні "друзі" наші у Європі, які, здається, починають розуміти, в чому небезпека російського режиму. Тільки зараз, коли практично три роки вже іде війна, агресія проти України. Це краще розуміють у Сполучених Штатах.

І тому, я думаю, найближчим часом ми станемо свідками чергового етапу кипіння міжнародних страстей навколо того, що робити з Росією, з режимом, який там сформувався. Тому що він стає глобальною проблемою.

І ось ця глобальна проблема проявляється дуже локально. І ось ці щупальця війни гібридного типу проникають все глибше і глибше за межі Росії, і ми дедалі більше їх відчуваємо.

В подальшому, який би сценарій не відбувався, потрібно пам’ятати тільки одне – консолідація і ставка на внутрішні сили допоможуть вистояти і перемогти. Сподівання на зовнішню допомогу – буде добре, якщо вона прийде, а так потрібно вирішувати всі проблеми самим.

В тому числі, не забувати про наших хлопців, які потребують такої допомоги.

Залишаючись на онлайні ви даєте згоду на використання файлів cookies, які допомагають нам зробити ваше перебування тут ще зручнішим

Based on your browser and language settings, you might prefer the English version of our website. Would you like to switch?