Про те, що робити Національному банку України з інфляцією, і про те, яка вона буває - у відеоблозі Бориса Кушнірука на ONLINE.UA
Нещодавно Національний банк проводив велику конференцію, на якій обговорювалося в тому числі таке питання, як таргетування інфляції. Не всі, мабуть, усвідомлюють, що це таке, тому варто поговорити про це більш детально.
Основна думка експертів, і не тільки Національного банку, а й міжнародних, полягає в тому, що центральний банк повинен орієнтувати свою грошово-кредитну політику на те, щоб тримати певний рівень інфляції, і головним завданням для себе Нацбанк бачить забезпечення поступового, повільного виходу інфляції на рівень 3-5% річних.
Ідея виглядає красивою, і в багатьох країнах, де це робилося, вона навіть давала позитивний ефект. В той же час я ставлюсь до самої цієї ідеї, з якою носилися вже багато років, доволі критично.
І це пов’язано з тим, що потрібно розуміти ситуацію, коли Національний банк, центральний банк країни переважно контролює грошовий інструмент, який формує інфляцію. Коли це розвинута економіка і там працюють ринкові механізми формування цін, то тоді така політика центрального банку по таргетуванню інфляції і по регулюванню інфляції за допомогою грошово-кредитної політики працює.
В то й же час, потрібно усвідомлювати, що якщо ми говоримо про українські реалії, ситуація значно гірша. Тому що крім інфляції монетарної, на яку Національний банк впливає, є ще інфляція немонетарна, на яку Національний банк не впливає. Питання полягає в тому, що у нас ця немонетарна інфляція має дуже значний вплив на економіку і на інфляційний процес.
Для того, щоб було зрозуміло, про що йдеться, можна навести приклад. Що таке інфляція монетарна? Якщо, наприклад, Національний банк друкує кошти і закриває дірки бюджету – це монетарна інфляція. Може бути і інфляція іншого роду. Наприклад, у нас після позитивних наслідків Майдану 2004 року стрімко зросли інвестиції в українську економіку, зросли іноземні кредити. Таким чином, почала надходити велика кількість іноземної валюти. Це призвело до того, що почали зростати доходи і наявні кошти у підприємств, у громадян, а це в свою чергу викликало зростання цін, тому що, якщо з'являється надмірна кількість попиту, то це штовхає ціни вгору. Це приклад монетарної інфляції.
А от приклади немонетарної інфляції, які характерні для слаборозвиненої економіки (якою є українська) це, наприклад, підняття тарифів, які встановлюються державою централізовано. Якщо їх центрально встановлює держава, а не вони формуються на ринку, то в цьому випадку Національний банк жодним чином не впливає на ці тарифи. Якщо держава централізовано підвищує тарифи на залізничні перевезення, знову ж таки, це вплив, з яким Національний банк нічого вдіяти не може. Наприклад, якщо монополісти підвищують ціни, то, знову ж таки, Національний банк не може ніяким чином вплинути на дії монополістів.
Також є фактори, пов’язані з тим, що, якщо українська економіка надзвичайно відкрита, має велику залежність від зовнішнього ринку, то, наприклад, зростання цін на енергоносії на зовнішніх ринках чи, наприклад, на метали, автоматично призводить до того, що ціни виростають і в Україні. Якщо йдеться про метали, то вони експортуються, і, таким чином, навіщо їх продавати всередині дешевше? Якщо можна продати дорожче, формується ціна, характерна для зовнішнього ринку, на внутрішньому ринку. І якщо у вас, навпаки, потрібно імпортувати енергоносії, якщо вони зростають в ціні, це автоматично призводить до того, що у підприємств немає іншого виходу, як перекладати витрати, пов’язані з закупкою цих енергоносіїв, на кінцеву ціну продукції. Таким чином, оце і є приклад немонетарної інфляції. І вплинути на неї Національний банк жодним чином не може.
Отже, якщо Національний банк в українських реаліях намагається монетарними інструментами, монетарними методами, впливати на інфляцію, то це, нажаль, призводить лише до погіршення ситуації, економіка стагнує. У підприємств внаслідок зміни цін на газ, чи зовнішніх факторів, чи курсу іноземної валюти до гривні, це буде призводити до того, що суб’єкти господарювання змушені будуть піднімати ціни, їм будуть потрібні додаткові оборотні кошти, яких немає, Національний банк їх обмежує. Таким чином, це може призводити лише до проблем в економіці.
Отже, мій висновок простий: таргетування інфляції для українських реалій далеко не сьогоднішня проблема і не сьогоднішнє завдання. Більш того, якщо Національний банк буде використовувати цей інструментарій і намагатися приборкати інфляцію монетарними методами, він лише погіршуватиме ситуацію в економіці, і це справді проблема сьогоднішнього дня, з якою ми зіштовхуємось.
