Любов - це полум’я, яке потрібно віддавати
Категорія
Блоги
Дата публікації

Любов - це полум’я, яке потрібно віддавати

Богдан Логвиненко
Богдан Логвиненко

Днями зупинялися вдома в бабусі, син якої працює в Росії, а вона сидить за 6 кілометрів від кордону і чекає його. Чоловік помер 30 років тому. З нею просто домовились, що ми зможемо переночувати у її вільній від дітей кімнаті. Бабуся не мала б нічого готувати, але вона зварила нам борщика і насмажила картоплі. Наступного ранку встала ще перед 5-ою, аби наварити нам свіжого супчика на сніданок, нарізала диньку. Ми весь час відмовлялися, хоч це був, напевно, один із найсмачніших столів за всі неповні три тижні нашої подорожі Слобожанщиною.

– Та ви що, – казала вона. – Не відмовляйтеся. Я ж знаю, як це, оце їздите-їздите, на сухпайках. Мій син так собі желудок іспортив.

Її їжа була такою простою, але зроблена з такою любов'ю, бо готувала вона її для нас як для свого сина і його іспорченого шлунка. Мені подобається думка про те, що все прекрасне, що може бути створене нами, тільки від справжньої любові.

Але найбільшою проблемою кожного з нас є не просто знайти людей і справи, яких хочеться любити, а саме мати тих, хто вміє любов приймати і розуміти. Або навчитися віддавати любов так, аби бодай хтось міг її прийняти. Я перестав казати «не треба більше готувати» як тільки почув про сина і почав просто приймати. Я зрозумів, що ми утрьох сьогодні і є її сином.

Я мало розуміюся на любові. Я знаю, як це, коли ти починаєш опікуватися старшими людьми, які надзвичайно близькі тобі по духу, оскільки ти ще в юному віці втратив батька і часткову можливість віддавати синівську любов. Знаю як це, горіти і палати у любові до справи, якою займаєшся, аби ні в кого навіть не виникло думки, що в цьому полум'ї є бодай одна жаринка для когось чи чогось ще.

Усі ми, ймовірно, різну маємо ємність і вміння до відновлення, усі ми по-різному віддаємо чи реалізуємо свою любов, але усі ми потребуємо прийомного пункту, інакше ми не створюємо полум’я у собі, а починаємо палити все навколо. Борщ, смажена картопелька і вранішній супчик смакували нам так, наче ми тижнями голодні ходили пустелею. Але це була не просто їжа, це була справжня любов, яку нам пощастило прийняти.

Залишаючись на онлайні ви даєте згоду на використання файлів cookies, які допомагають нам зробити ваше перебування тут ще зручнішим

Based on your browser and language settings, you might prefer the English version of our website. Would you like to switch?