Гримасы демократии: зачем Порошенко нужен Гройсман
Категорія
Блоги
Дата публікації

Гримасы демократии: зачем Порошенко нужен Гройсман

Олександр Михельсон
Олександр Михельсон

Про те, чого варто очікувати від прем’єра Гройсмана і його уряду - у відеоблозі Олександра Михельсона на ONLINE.UA

Доброго часу доби. Олександр Михельсон на ONLINE.UA із вами у той час, коли триває так звана прем’єріада, коаліціада, гройсманіада, за іменем нинішнього поки що спікера Верховної Ради, але, очевидно, майбутнього прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана.

Ще на моїй пам’яті, по-моєму, ніколи не було, або не так часто траплялося, щоб прем’єріада та коаліціада тривали паралельно, і, власне, щоб це був один і той самий процес. Насправді, такого не було ніколи. Зазвичай, у нас спочатку клепали коаліції, потім обирали-затверджували прем’єр-міністра, потім затверджували уряд, потім - програму, що, до речі, дуже характерно для української політичної традиції останніх 25 років. Тому що ми традиційно звикли спочатку формувати уряд, а потім писати під нього програму. Під «ми» я маю на увазі, звичайно, не мене і не вас, шановні глядачі, я маю на увазі наших політиків.

Але у випадку, який ми бачимо прямо зараз, ситуація є унікальною саме тим, що немає програми. Більше того, немає коаліції, а уряд уже клепають. Таке теж траплялось, але, правда, ненадовго і ні для чого. В цьому відношенні, дійсно, сьогоднішній, або сьогоднішній-вчорашній-позавчорашній-завтрашній-післязавтрашній випадок – він до певної міри випадковий. Тут є цікавими два моменти. По-перше, в принципі, всі критики Володимира Гройсмана, як кандидата на посаду прем’єр-міністра, говорять тільки одне – що це людина Порошенка. І практично ніхто не говорить, що Гройсман міг би бути поганим прем’єр-міністром. Цього не говорять недарма.

Ми бачили Гройсмана віце-прем’єром, першим віце-прем’єром, він готував реформу самоврядування, реформу місцевого адміністрування і так далі. І, насправді, проект був досить непоганий. Як воно реалізувалося, а якщо серйозніше говорити, воно поки що реалізувалося десь так 50 на 50, це вже інше питання. Проте підготовка і розробка ідеї – вони були непогані. Треба це визнати, це факт.

З іншого боку, виявилося, що Гройсман – це якась така незамінна права і ліва рука президента Порошенка, і цього Гройсмана перекидали з віце-прем’єра, першого віце-прем’єра на спікера, зі спікера тепер перекидають на голову уряду. Тобто, це якось говорить не те що про малу лаву запасних у президента. Це говорить про те, що у президента немає такої лави запасних, вона відсутня.

Виходить, що тепер Гройсман, відчувши, що він - незамінна особа, зрозумів, я б навіть сказав усвідомив себе як автономну політичну силу. Це природно і логічно, враховуючи все те, що я сказав перед цим, що ніяк Порошенко не міг обійтися без Гройсмана досі, куди ж він дінеться тепер? Я маю на увазі Порошенка.

І Гройсман, враховуючи ці всі (це, звичайно, суб’єктивна думка) чинники, почав висувати умови щодо того, що він в уряді хоче мати таких і таких, і таких людей на таких і таких, і таких посадах. Все це ви можете легко прочитати в інтернеті, я не буду повторюватись. Я хочу наголосити лише на одному: що насправді надійні люди – це питання контролю. Даруйте мені, якщо ти прем’єр-міністр і ти повинен якось там виконувати хоч якусь програму, чорт з ним, чи вона справжня, чи тільки для публіки, ти в кожному випадку повинен мати своїх надійних людей для виконання цієї програми.

А натомість президент, це теж абсолютно природно, хотів би привласнити всі можливі майбутні здобутки уряду, якщо він утвориться, собі. Отже, бійка за те, буде чи не буде міністром енергетики той-то, а міністром економіки той-то, а міністром фінансів той-то або та-то, це насправді не тільки залежить від жадоби президента, потенційного прем’єра та їхнього оточення. Не тільки.

Як не смішно, це ще й залежить від їхнього бажання якщо не увійти в історію, то, принаймні, утриматись на наступних виборах, які, очевидно, на нас очікують, ну, восени – це вже точно.

А відтак – що ми маємо? Ми маємо справу з гримасами демократії так званими. Ми маємо справу з тим, що люди хочуть утриматись на хвилі виборів, а саме сподобатись виборцям, протягом найближчих двох-трьох-чотирьох місяців. У свою чергу, що це означає? Це означає, що люди, які зараз увійдуть в уряд, не будуть робити ніяких реформ, бо реформи – по вас, любі українці, як і по мені, вдарять сильно. А таких реформ припускати, з точки зору можновладців, не потрібно і неможливо, бо це шкодить їхнім електоральним перспективам. Отже, вони будуть зацікавлені консервувати ситуацію, утримувати все як є, аби не було гірше. Це їм, звичайно, не допоможе. Але просто змиріться з тим, що це от такі гримаси демократії.

І від Гройсмана у ролі прем’єра, безумовно, не варто чекати ніяких реформ не тому, що він не є реформатором. А тому, що він призначається зараз президентом Порошенком на цю посаду не для проведення реформ, а для збереження і консервації тієї ситуації, що склалася. А ситуація склалася не те, щоб дуже добра.

Що з цього випливає? З цього випливає, що варіант уряду Гройсмана призначений для того ж, для чого призначалися в старовину діжки з олією на вітрильних судах. Такі діжки виливалися за борт, і олія, вкриваючи хвилі, на певний час вгамовувала шторм, завдяки цьому корабель міг зайти в гавань, наприклад. Але це можна було тільки при вході в гавань, і це не мало жодного сенсу у відкритому морі. Ми ж поки що у відкритому морі.

Тому, загалом, ця ситуація з урядом Гройсмана подібна до виливання діжок із олією на шторм у відкритому морі. Це вгамує шторм лише на секунду, але абсолютно не допоможе кораблю.

Залишаючись на онлайні ви даєте згоду на використання файлів cookies, які допомагають нам зробити ваше перебування тут ще зручнішим

Based on your browser and language settings, you might prefer the English version of our website. Would you like to switch?