Як змусити українських політиків бути більш відповідальними, що заважає оздоровленню політичної системи в державі, коли в свідомості українців відбудеться справжня революція, - у відеоблозі Володимира Цибулька на ONLINE.UA
Кожна з політсил в Україні, виходячи на вибори, завжди клянеться в тому, що вона виконає всі програмні засади, які записані у виборчій програмі, які доносяться до суспільства як єдино правильний рецепт виходу з кризи.
Насправді ж у ході реалізації виявляється, що за програмними засадами стоять примітивні інтереси або політичного інвестора, або певних локальних груп, які все одно є політичними інвесторами.
Тобто, в кінцевому випадку вигодонабувачем будь-якого політичного процесу в нас намагається бути політичний інвестор, а не суспільство, не виборець.
В цьому сенсі треба подумати про те, хто більш відповідальний за результати політпроцесу. Здавалося б, що політики, оскільки вони є активними творцями політичного процесу. Але насправді кінцевим вигодонабувачем будь-якого політичного процесу має бути громадянин, оскільки він делегує свій голос тій чи іншій політсилі.
Ми маємо на виході дуже дивну угоду, яка діяла майже останніх 20 років: політичний клас займається власним збагаченням і не втручається в діяльність громадянина, а громадянин живе на своїй роботі і намагається контактувати з державою тільки там, де є його патерналістський інтерес, де можна від держави "відщипнути" якусь пільгу.
Насправді ж європеїзація України, про яку ми всі мріємо, полягає в тому, що всім доведеться платити податки, але всім платникам податків треба ще й жорстко контролювати політичний клас.
Читайте також: Дострокові вибори в Україні можливі, але є кілька важливих умов
Тільки схема, яка діяла в Україні, виглядала дещо дивно. В нас колись Азаров говорив, що "мені для утримання всієї системи достатньо 300 великих платників податків". І суть суспільного договору, який був в Україні, зводилась до того, що 300 великих платників податків формують Верховну Раду і всі політпроцеси, а всі решта – посполиті – задовольняються своїми крихтами зі стола.
За таких умов ми ніколи не отримаємо повноцінну функціональну політичну систему. І оздоровлення політичної системи починається із дивовижного процесу, який називається "вибори голів об’єднаних територіальних громад".
І тут – несподіванка: на тлі дивного і контраверсійного голосування, яке демонструє український виборець на виборах до парламенту, голосування за голів об’єднаних територіальних громад раптом показує, що суспільство дуже зріле і відповідальне. Але держава – це "там, десь далеко", а той локальний інтерес раптом стає інтересом кожного громадянина.
Читайте також: Не будьте злопам’ятними, просто записуйте: порада українцям, які хочуть змін
Я вважаю, що нова політична культура приходить до нас із місцевих виборів, з виборів нової структури, виборів голів об’єднаних територіальних громад і виборів рад у територіальних громадах.
По суті, це революція зверху, яка нав’язана небажанням політиків далі утримувати існуючу патерналістську систему.
Але справжня революція відбудеться тоді, коли люди на місцях зрозуміють, що вони розпоряджаються всім майном самі.
І не лякатимуться перед тим, що їм доведеться утримувати і школу, і лікарню в рамках окремої територіальної громади, а на основі досвіду окремої територіальної громади раптом напишуть величезну "пред'яву" українському політичному класу. Тобто, змусять політичний клас діяти відповідально в рамках виборчих зобов’язань.
Це така замкнута система: столиця нав’язала провінції свої правила гри, але у відповідь отримає дуже жорстку вимогу – бути відповідальною перед суспільством за результати діяльності своїх політсил.
